В ШКІЛЬНОМУ  МУЗЕЇ БЕРДЯНСЬКОЇ МІЛІЦІЇ

Проценко П.І.,

вчитель історії та правознавства,

спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист

Бердянська загальноосвітня школа І – ІІ ступенів №13

 

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ДИТИНИ НА ОТРИМАННЯ

ІНФОРМАЦІЇ ТА ВІЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ

ЗАСОБАМИ МУЗЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ

Сучасний етап розвитку суспільства потребує суттєвого покращання підготовки фахівців, оволодіння ними основами психолого-педагогічних знань та успішного застосування їх на практиці. Це зумовлено певними труднощами, які свідчать про недостатню якість навчання та рівень вихованості молодого покоління. Перед освітою постає завдання – виховати не лише творчу й усебічно розвинену особистість, а й здатну орієнтуватися у мінливій дійсності, котра готова опановувати принципово нові види діяльності та пристосовуватися до ринкових умов, тобто виховати компетентного громадянина. Саме тому, що школа допомагає дітям стати розумнішими,  корисними своїй країні дорослими, в Конвенції ООН про права дитини записані права: на освіту, вільне вираження своєї думки, на отримання інформації, право бути членом гуртка чи клуба, школу називають територією прав людини.

У своєму дослідженні я акцентую увагу на можливості отримання інформації, розвитку пізнавальної активності учнів, розвитку творчих здібностей учнів, можливості вільно спілкуватись у контексті музейної педагогіки. Елемент новизни полягає в тому, що музейна педагогіка – відносно молода галузь педагогічної науки, яка інтегрує різні наукові дисципліни з метою ефективної організації навчально-виховного процесу в школі. У нашій країні поняття музейна педагогіка почало вживатися на початку 1970 року. У 1982р. А.М.Розгін на конференції в Іваново “Музей і школа” першим сказав про те, що створення такої наукової дисципліни, як музейна педагогіка, що “знаходиться на стику цілого комплексу наук, нині видається вже не якоюсь віддаленою перспективою, а нагальною практичним завданням”. Ці аспекти  розглядаються у працях В.Бекетової, Т.Бєлофастової, Є.Ванслової, Б.Столярова, О.Караманова та ін. Метою моєї розвідки є вивчення можливостей використання пізнавальної активності учнів, забезпечуючи їх права на отримання інформації, вільне спілкування – у процесі організації ефективного навчального середовища на основі музейної педагогіки.

Звичайно, музейна педагогіка до певної міри – складова загальної педагогічної системи. [1, с.6] Ми розглядаємо поняття “музейна педагогіка” як систему, що має специфічні особливості і спрямована не так на здобуття одиниць знань, як на пробудження цікавості до певних тем, парадигм, культурних явищ. Музейна педагогіка, оперуючи минулим на підставі речових пам’ятків, орієнтується на завтрашній день. Адже і помилки сьогодення, і досягнення мають родовід  у минулому. Досконалий аналіз вчорашнього – це відкриті двері у завтрашнє майбуття. Специфіка музейної педагогіки полягає в тому, що вона провокує пізнання минулого як засіб розуміння нинішніх історичних процесів, а затим – і можливих реалій новітньої історії України. Я вважаю цей момент актуальним.

Як все починалось?

Ми живемо в чудовому місті з особливим магнетизмом. Він притягує десятки тисяч відпочиваючих, які не перестають милуватись його красою. Чи розуміють наші діти, що їм поталанило жити, вчитись та працювати в ньому? Як виховати в дитині усвідомлення того, що місто  радіє, надихає, допомагає, формує характер, витривалість, силу волі?

Історія міста зберігає дуже цікаві, важливі моменти, які повинні знати молоді. Про такі моменти ми можемо дізнатися в міських музеях: художньому, краєзнавчому, історії міста, музеї Великої Вітчизняної війни “Подвиг”, музеї П.П.Шмідта. Філіалом краєзнавчого музею є музей історії Бердянської міліції, який розташований у загальноосвітній школі №13.

       24 грудня 1999 року загальноосвітній школі №13 м. Бердянська  рішенням міського виконавчого комітету присвоєно ім¢я старшини міліції О.І.Матвєєва, який  4 листопада 1974 року при затриманні озброєного злочинця виконав свій обов¢язок: захистив мешканців міста ціною свого життя. Тоді в 1974 році учні школи №13 розпочали роботу про присвоєння вулиці Безіменній, що знаходиться в мікрорайоні школи, ім¢я міліціонера – Матвєєва.

 В 2000р. спочатку було відкрито музейну експозицію, а в 2004р. ми отримали уніфікований паспорт музею, що підтверджує його статус.          Музей – це установа, яка займається збиранням, зберіганням та показом предметів, документів, що не тільки характеризують розвиток природи та людського суспільства, а й показують історичну, наукову та культурну цінність їх.

         Наш музей за суспільним призначенням, метою діяльності – навчальний. Він призначений для учнів, студентів, широкого кола відвідувачів. Зміст фонду, зв¢язок історичного краєзнавства, правознавства дозволяють вважати музей історії Бердянської міліції музеєм комплексного профілю. 

       Створенню музею історії Бердянської міліції передувала ціла низка справ у правовому вихованні учнів.

         У нашій школі діє демократичний орган школярів – шкільний парламент, на засіданнях якого вирішуються найважливіші справи, обговорюються злободенні питання. Так, 23 березня 2000 року на засіданні шкільного парламенту було розроблено і затверджено Кодекс загальноосвітньої школи №13 імені О.І.Матвєєва. Ми вирішили, що повинні мати свої особисті закони, які будуть виконувати і учні, і вчителі, і батьки.

 З метою залучення учнів до самоврядування, дотримання ними норм правопорядку, шкільної дисципліни під час навчального процесу , виховання навичок свідомої дисципліни, 31 жовтня 2000 року шкільний парламент затвердив Положення про шкільний загін правопорядку. До складу загону зараховуються учні 8-9-х класів за рекомендаціями класних колективів та власним бажанням.

У своїй діяльності музей керується Законом України “Про музеї та музейну справу” (1995р.) Розроблено авторську програму з “Музеєзнавства” (2004р.)

Для ефективної роботи музею ми створили раду музею, розробили Статут. Це дає право кожному учню 3-9 класів за бажанням стати членом ради музею. В 2000р. Почесним членом ради музею було обрано матір О. Матвєєва – Катерину Овсіївну, в 2009р.  Почесним членом ради обрано Генерального директора риболовецького підприємства ООО “Бриз” С.О.Матвєєва, двоюрідного брата Олександра.

Експозиція – це обличчя кожного музею, результат всієї його різноманітної діяльності.  Будь-яка  демонстрація виставлених предметів може бути названа експозицією, а виставлений предмет – експонатом. Та в сучасних музеях виставлено не просто предмети, а першоджерела знань. Їх демонструють за певною системою і з певною метою. Нашу експозицію ми розділили на 4 розділи: “Його ім¢я носить школа”, “Із історії Бердянської міліції”, “Звитяга та пам¢ять”, “Офіцери МВС- випускники нашої школи”.

Форми і методи роботи в музеї.

Робота в музеї передбачає використання різноманітних форм співпраці з учнями під час організації навчання, добору відповідних форм та методів роботи.

Важливе значення у музейній педагогіці має актуалізація музейного матеріалу. Це засіб зрозуміти минуле через особисту дію, співпереживання, це можливість спровокувати до осмислення пропонованого матеріалу. Вдала актуалізація – це майже половина справи, яку необхідно зробити. Як колись зауважив Г.Сковорода: “Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – наполовину завершити”. Актуалізація як методичний засіб музейної педагогіки – це можливість зацікавити аудиторію пропонованим заходом та намагання втримати цю цікавість впродовж всієї дії. [3, с.14]

Для розробки технології використання музейної педагогіки як інноваційної в процесі виховання громадянської, комунікативної, предметних компетентностей, використовую такі принципи:

1) послідовність ознайомлення дітей з експонатами;

2) виділяю зразок – еталон з групи експонатів;

3) короткочасність екскурсій;

4) заохочення дитячих питань та фантазій при сприйманні матеріалу;

5) доступність матеріалу;

6) наочність;

7) змістовність;

8) гуманізм (обережне відношення до експонатів);

9) пересувна структура занять-екскурсій;

10) обов’язкове поєднування експонатного світу з програмою, зорієнтованою на прояв активності дітей. [5, с.59]

Під час проведення навчального заняття в музеї підвищується значущість музейного експонату – він стає своєрідним символом певної епохи, культури і по-своєму змінює світогляд учнів. Експонатом річ стає тоді, коли вона має свою історію. Тоді експонат цікавий  дітям, стає своїм і значущим, учень розповідає про нього. Дуже цікаво в нашому музеї проходять “Уроки одного експонату”. Такі уроки дають змогу педагогу з’ясувати як триває процес пошуку й інтерпретації інформації про кожний музейний предмет, як впливають на розуміння індивідуальні властивості і особливості пам’ятки.  Для цього необхідно виробити уміння об’єктивної оцінки музейної пам’ятки згідно з певними правилами і канонами. Педагог повинен не просто розповісти про реліквію, а й “жити” цією історичною епохою, інтерпретувати її з погляду сьогодення, вміти здійснювати самооцінку своєї діяльності.

 Отже, музей формує нове ставлення до експонатів, актуалізує їх культурну цінність і практичне значення для кожного  музейно-педагогічного заняття.

Учнів стимулює можливість самостійно набувати знань, коли вони несподівано відкривають для себе нові аспекти певних подій минулого, явищ і закономірностей повсякденного життя. У музейному середовищі можна досягти цього, зокрема, на уроках з історії, з історії рідного краю, правознавства. [3, с.83]

Музейне заняття, як спектакль, може бути нудним, або талановитим. В музеї теж потрібна режисура, як у театрі, треба правильно розмістити акценти,показати найголовніше, найцікавіше.

Важливого значення при цьому набуває застосування вчителем таких прийомів:

-         створення ситуацій, у яких учень має змогу обґрунтувати свої думки щодо значення музейної пам’ятки на основі добутих знань та досвіду;

-         “продовження шкільного уроку”  в музеї , виокремлення окремих фактів, свідчень, музейних пам’яток, які органічно доповнюють матеріал;

-         організація дискусії довкола незрозумілих та суперечливих проблем;

-         рецензування творчих робіт учнів;

-         стимулювання до виконання завдань підвищеної складності.

Учнями, що задіяні в роботі музею, написані цікаві наукові роботи: “Вулиця…що в імені твоєму” (Пеліванова Катерина, 9-А кл.,2004р.), “О.Матвєєв – людина, міліціонер, громадянин” (Лазаренко Ганна, 9-А кл.,2006р.), “Батальйон безвусих добровольців” (Воцко Олександра, 9-Б кл.,2009р.), “Національне обличчя м. Бердянська як шлях до національного єднання” (Герасименко Роман, 9-Акл., 2010р.), "Армія-школа життя" (Чернавіна Валерія, 9-А кл., 2011р.), "Хто не знає минулого-не вартий майбутнього" (Герасименко Юлія, 8-Б кл., 2012р.), "Гривня-як символ національного об'єднання українців" (Герасименко Юлія, 9-Б кл., 2013р.), "Меморіальні дошки-історичне обличчя м.Бердянська" (Костромицька Валерія, 9-А кл., 2014р.)

Саме робота в музеї надихнула учня Молозінова Миколу до 60-річчя Перемоги в Великій Вітчизняній війні створити макет “Нагороди часів Великої Вітчизняної війни” з пластиліну.

 Цікавою традицією музею стало шкільне свято “Посвята третьокласників в юні матвєєвці”. Це свято особливе: молодшим школярам видають Посвідчення юних матвєєвців. Присутні мають змогу “зануритись”  в 60-70-ті роки минулого століття  за допомогою екскурсії “Сторінки сімейного альбому”. Ця екскурсія – це розповідь про дитячі та шкільні роки О.Матвєєва. Головне в цій екскурсії – відтворити  духовну атмосферу сім’ї Матвєєвих – атмосферу любові, добра, працелюбності. “Музейний діалог” має велике значення для розвитку дитини, бо вчитель може хоч 10 разів повторювати якусь тему, але безрезультатно, а коли дитина почує теж саме з вуст ровесника, то легко все сприймає.

Музейна педагогіка сприяє розвитку мовленнєвої компетентності: це словарна робота, розвиток зв’язного мовлення, інтонаційна виразність мови, активізація пасивного словничка, знайомство з науковою та художньою літературою.

Як один із варіантів технології індивідуального навчання може бути метод проектів. Це комплексний навчаючий метод, який дає змогу індивідуалізувати навчаючий процес, а саме: дає право учню самостійно планувати, організовувати та контролювати свою діяльність. [2, с.120]

В нашій країні забезпечуються права учнів на отримання інформації та вільне спілкування. Цю роботу виконують різні освітні заклади, засоби масової інформації, позашкільні заклади. Зазначені технології в цій роботі пов’язані з філософсько-педагогічною концепцією конструктивізму, яка передбачає вироблення в учнів активної життєвої позиції та власного погляду на навчальний матеріал, стимулювання їхньої творчої активності. Теорія конструктивізму розглядає учня як активну особистість у процесі мислення, пізнання, навчання. Згідно з цією концепцією людина, котра пізнає, виробляє власне розуміння й знання зсередини, тобто від себе.

Забезпечуючи права дитини на отримання інформації та вільне спілкування шляхом музейної педагогіки, ми формуємо у молодого покоління дбайливе ставлення до пам’яток історії та культури, що дає змогу забезпечити права інших громадян на користування культурною спадщиною. Якщо ми навчимо молодь сприймати свою країну, місто як частину своєї  біографії, долі, свого “Я”, то ми забудемо такі поняття, як вандалізм, байдужість, а почуття співчуття за долю свого міста стане природнім.

 

Література

1. Історія України. Всесвітня історія. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 5-12 класи. К., 2005. – 142 с.

2. Караманов О. Музейна педагогіка як засіб формування професійних цінностей студента історика // Вісник Львівського університету. – Львів, 2006. – Вип. 21 – Ч.2. – С.119 – 125.

3. Свиридюк О. Інтерактивні технології у навчально-виховному процесі // Директор школи. – К., 2006р. – №46 (430). – С. 12 – 15.

4. Фесенко Г., Иванова С., Подкапаева Л. Времён связующая нить. Музейная педагогика // Дошкольное воспитание. – 2008 г., – №6. – С. 81 – 83.

5. Чумалова Т. Основные принципы музейной педагогики. Путешествие на машине времени // Дошкольное воспитание. – М., 2008 г. – №3. – С. 58 – 63.